брязнути
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бря́зну | бря́знув бря́знула | бря́зну | — |
| Ти | бря́знеш | бря́знув бря́знула | бря́знеш | бря́зни |
| Він Вона Воно |
бря́зне | бря́знув бря́знула бря́знуло | бря́зне | — |
| Ми | бря́знем | бря́знули | бря́знем(о) | бря́знім(о) |
| Ви | бря́знете | бря́знули | бря́зніть | |
| Вони | бря́знуть | бря́знули | бря́знуть | — |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. мин. ч. | ||||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | ||||
| Безособова форма | — | |||
брязнути (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.
Корінь: -брязну-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [ˈbrʲɑznʊte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- док. неперех. однокр. до брязкати 1. ◆ — Стукну-брязну підківками, Словами додам! Л. І. Глібов
- неперех., розм. важко, з шумом упасти. ◆ Мати зробилась як крейда біла; так і брязнула об землю Ганна Барвінок
- перех. і неперех., розм. з силою кинути, ударивши об що-небудь. ◆ [М и р о н: ] Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли Корнійчук
- перех., розм. сильно вдарити. ◆ Брязнула невістку по зубах
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| брязкати | |
| важко, з шумом упасти | |
| з силою кинути, ударивши об що-небудь | |
| сильно вдарити | |