брязкати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бря́зкаю	бря́зкав	бря́зкатиму	—
Ти	бря́зкаєш	бря́зкав бря́зкала	бря́зкатимеш	бря́зкай
Він Вона Воно	бря́зкає	бря́зкав бря́зкала бря́зкало	бря́зкатиме	—
Ми	бря́зкаєм(о)	бря́зкали	бря́зкатимем(о)	бря́зкаймо
Ви	бря́зкаєте	бря́зкали		бря́зкайте
Вони	бря́зкають	бря́зкали	бря́зкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бря́зкающий
Дієприкм. мин. ч.	бря́зкавший
Дієприсл. теп. ч.	бря́зкая
Дієприсл. мин. ч.	бря́зкав, бря́зкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бря́зкаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бря́зкаовано

бря́з-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -брязк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈbrʲɑzkɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок. ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети) ◆ Довго підступали до стола люди, довго брязкали п'ятаки на столі Нечуй-Левицький
   1. чим. викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними ◆ Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці, пара по парі Марко Вовчок
2. на чому, розм. невміло або недбало грати на музичному інструменті ◆ Дійсний осел не засяде грати на фортеп'яні, але кілько ж то двоногих ослів брязкає на фортеп'янах і загалом роблять такі роботи, котрих не вміють, до котрих би не повинні братися! Франко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:брязь

Переклад

ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки

викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними

невміло або недбало грати на музичному інструменті

Джерела

• Словник УЛІФ: брязкати