брязкало

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бря́зкало	бря́зкала
Р.	бря́зкала	бря́зкал
Д.	бря́зкалу, бря́зкалові	бря́зкалам
З.	бря́зкало	бря́зкала
Ор.	бря́зкалом	бря́зкалами
М.	бря́зкалі	бря́зкалах
Кл.	бря́зкало*	бря́зкала*

бря́з-ка-ло

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брязк-; суфікс: -ал; закінчення: -о.

Вимова

• МФА : [ˈbrʲɑzkɐlɔ] (одн.), [ˈbrʲɑzkɐlɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. брязкуча дитяча іграшка ◆ На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкалами І. Я. Франко
2. взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння) ◆ Як старець обідраний, диліжанс вибиває у всі свої брязкала Васильченко
3. брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні ◆ немає прикладів застосування.
4. брязкуча прикраса ◆ За що ж, панотче, вас вельможністю зробили…; В блискучому всьому, як птаха, нарядили, На шию брязкал натягли? Я. І. Щоголів
5. перен., зневажл. про те, що не становить ніякої цінності, є тільки пустою прикрасою ◆ [Пророк самарійський:] Вам відомо, які то святощі вона втопила? [Самарянин:] Ти ж сам казав, що брязкало старе!… Леся Українка
6. зневажл. про балакучу людину; базіка, базікало ◆ — Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! І. С. Нечуй-Левицький

Гіпероніми

1. —
2. —
3. бубон
4. прикраса
5. дещиця, прикраса
6. говорун, базікало; людина

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:брязь

Переклад

брязкуча дитяча іграшка

взагалі предмет, що бряжчить
Російськаru: погрему́шка (ru) жін.

брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні

брязкуча прикраса

про те, що не становить ніякої цінності, є тільки пустою прикрасою

про балакучу людину; базіка, базікало

Джерела

• Словник УЛІФ: брязкало