брукувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бруку́ю | брукува́в | брукува́тиму | — |
| Ти | бруку́єш | брукува́в брукува́ла | брукува́тимеш | бруку́й |
| Він Вона Воно |
бруку́є | брукува́в брукува́ла брукува́ло | брукува́тиме | — |
| Ми | бруку́єм(о) | брукува́ли | брукува́тимем(о) | бруку́ймо |
| Ви | бруку́єте | брукува́ли | бруку́йте | |
| Вони | бруку́ють | брукува́ли | брукува́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | бруку́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | брукува́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | бруко́ваний | |||
| Безособова форма | бруко́вано | |||
бру-ку-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -брук-; суфікс: -ува́?; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [brʊkʊu̯ɐte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- недок., перех. вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
