брукувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бруку́ю	брукува́в	брукува́тиму	—
Ти	бруку́єш	брукува́в брукува́ла	брукува́тимеш	бруку́й
Він Вона Воно	бруку́є	брукува́в брукува́ла брукува́ло	брукува́тиме	—
Ми	бруку́єм(о)	брукува́ли	брукува́тимем(о)	бруку́ймо
Ви	бруку́єте	брукува́ли		бруку́йте
Вони	бруку́ють	брукува́ли	брукува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бруку́ючи
Дієприсл. мин. ч.	брукува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бруко́ваний
Безособова форма	бруко́вано

бру-ку-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -брук-; суфікс: -ува́^?; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [brʊkʊu̯ɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., перех. вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: брукувати