бруднити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | брудню́ | брудни́в брудни́ла | {{{3}}}и́тиму | — |
Ти | брудни́ш | брудни́в брудни́ла | брудни́тимеш | брудни́ |
Він Вона Воно |
брудни́ть | брудни́в брудни́ла брудни́ло | брудни́тиме | — |
Ми | брудни́м (-имо́) | брудни́ли | брудни́тимем(о) | брудні́м(о) |
Ви | брудни́те | брудни́ли | брудні́те | |
Вони | брудни́я́ть | брудни́ли | брудни́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | — | |||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | [[{{{4}}}ячи]] | |||
Дієприсл. мин. ч. | брудни́вши | |||
Безособова форма | — |
бруд-ни́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b. Відповідні дієслова доконаного виду — вибруднити, забруднити.
Корінь: -бруд-; суфікси: -н-и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- недок., перех. робити кого-, що-небудь брудним, нечистим. ◆ Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози, бруднили його Панас Мирний
- перен. плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь. ◆ Пліснява минулого таки липне — з останніх сил, намагається ще бруднити, як може Іван Ле
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
робити кого-, що-небудь брудним, нечистим | |
плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь | |