бронювати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | броню́ю | бронюва́в | бронюва́тиму | — |
| Ти | броню́єш | бронюва́в бронюва́ла | бронюва́тимеш | броню́й |
| Він Вона Воно |
броню́є | бронюва́в бронюва́ла бронюва́ло | бронюва́тиме | — |
| Ми | броню́єм(о) | бронюва́ли | бронюва́тимем(о) | броню́ймо |
| Ви | броню́єте | бронюва́ли | броню́йте | |
| Вони | броню́ють | бронюва́ли | бронюва́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | броню́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | бронюва́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | броньо́ваний | |||
| Безособова форма | броньо́вано | |||
бро-ню-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -брон-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [brɔnʲʊˈu̯ɑte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- покривати бронею (у 2 знач.) для захисту від гарматних пострілів, ударів і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- надавати кому-небудь право розпоряджатися, володіти ким-,чим-небудь; закріпляти за ким-, чим-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| надавати кому-небудь право розпоряджатися, володіти ким-,чим-небудь; закріпляти за ким-, чим-небудь | |