бравірувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бра́ві́рую	бра́ві́рував	бра́ві́руватиму	—
Ти	бра́ві́руєш	бра́ві́рував бра́ві́рувала	бра́ві́руватимеш	бра́ві́руй
Він Вона Воно	бра́ві́рує	бра́ві́рував бра́ві́рувала бра́ві́рувало	бра́ві́руватиме	—
Ми	бра́ві́руєм(о)	бра́ві́рували	бра́ві́руватимем(о)	бра́ві́руймо
Ви	бра́ві́руєте	бра́ві́рували		бра́ві́руйте
Вони	бра́ві́рують	бра́ві́рували	бра́ві́руватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бра́ві́руючи
Дієприсл. мин. ч.	бра́ві́рувавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бра́ві́рований
Безособова форма	бра́ві́ровано

бра́-ві́-ру-ва-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -брав-; суфікси: -ір-ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈbrɑˈu̯ʲirʊu̯ɐte]

• Прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що бравувати ◆ Тому не варто бравірувати і брехати: якщо є проблема – зізнайтеся в цьому і попросіть допомоги. Онлайн-ЗМІ «UNIAN.NET», 2022 р. Джерело — ГРАК. ◆ «У нашому світі, світі богеми, кожний щось там приховував у собі, якісь надії, марнославні задуми, невиконані бажання, кожний був різким у своїх судженнях, бравірував надуманою оригінальністю поглядів і непримиренністю критичних оцінок. Валентин Чемерис, «Ваші пальці пахнуть ладаном…», 2014 р. Джерело — ГРАК.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від бра́вий, браві́рувати, бравува́ти, брава́да, браву́ра; — рос. бра́вый, білор. бра́вы, пол. brawować, пол. brawada, болг. брави́рам; — очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (нім. brav «добрий, чесний, хоробрий») запозичено з французької мови; фр. brave «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», фр. bravade «бравада», bravoure «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов; італ. ісп. bravo «хоробрий, сміливий», італ. bravata «зухвалий вчинок, хвастощі», італ. bravura «хоробрість; чванство» походять від лат. bravus «дикий, грубий», яке зводиться до д.-в.-нім. raw, hrao «тс.», спорідненого з англ. raw «сирий», н.-нім. rob «тс.», лат. crūdus «жорсткий, сирий, твердий», cruor «кров», psl. *kry «кров», укр. кров; менш імовірне припущення (Bloch 99; Kopaliński 142) про походження фр. brave від лат. barbarus «варвар».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ 1 2, 184—185; Фасмер І 105; Преобр. І 41; Dauzat 111; Kluge—Mitzka 604—605.—Див. ще кров.

Переклад

див. бравувати