бравурний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	браву́рний	браву́рна	браву́рне	браву́рні
Р.	браву́рного	браву́рної	браву́рного	браву́рних
Д.	браву́рному	браву́рній	браву́рному	браву́рним
З.	браву́рного (іcт.) браву́рний (неіст.)	браву́рну	браву́рне	браву́рних (іст.) браву́рні (неіст.)
О.	браву́рним	браву́рною	браву́рним	браву́рними
М.	браву́рнім браву́рному	браву́рній	браву́рнім браву́рному	браву́рних

бра-ву́рний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -бравур-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [brɐˈu̯urnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. бадьорий, жвавий, піднесений, гучний (переважно про музичний твір) ◆ Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею, поспівуючи тихенько щось досить бравурне Леся Українка

Етимологія

Від бра́вий, браві́рувати, бравува́ти, брава́да, браву́ра; — рос. бра́вый, білор. бра́вы, пол. brawować, пол. brawada, болг. брави́рам; — очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (нім. brav «добрий, чесний, хоробрий») запозичено з французької мови; фр. brave «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», фр. bravade «бравада»}, фр. bravoure «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов; італ. ісп. bravo «хоробрий, сміливий», італ. bravata «зухвалий вчинок, хвастощі», італ. bravura «хоробрість; чванство» походять від лат. bravus «дикий, грубий», яке зводиться до д.-в.-нім. raw, hrao «тс.», спорідненого з англ. raw «сирий», н.-нім. rob «тс.», лат. crūdus «жорсткий, сирий, твердий», cruor «кров», psl. *kry «кров», укр. кров; менш імовірне припущення (Bloch 99; Kopaliński 142) про походження фр. brave від лат. barbarus «варвар».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ 1 2, 184—185; Фасмер І 105; Преобр. І 41; Dauzat 111; Kluge—Mitzka 604—605.—Див. ще кров.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бравурний