Українська

бот-ви́-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -ботв-; суфікси: -ин -а.

стебла і листя коренеплідних рослин. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Від залізниці розбігалися в синю далечінь рівні, як стріла, буйнозелені рядки ботвини Десняк ◆ А долинами на зеленій ботвині, як дівоцтво молода здає з дружками, стелиться: "Ой кінця ми, кінця…" Григорій Косинка, «На Буряки», 1919

Найтісніша спорідненість
прізвища: Ботви́нник іменники: ботви́нник

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: ботвинья ^(ru) жін., ботва́ ^(ru)

ботвина