бойовище
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бойови́ще | бойови́ща |
| Р. | бойови́ща | бойови́щ |
| Д. | бойови́щу | бойови́щам |
| З. | бойови́ще | бойови́ща |
| Ор. | бойови́щем | бойови́щами |
| М. | бойови́щі | бойови́щах |
| Кл. | бойови́ще* | бойови́ща* |
бо-йо-ви́-ще
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бой-; суфікси: -ов-ищ; закінчення: -е.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- битва, бій [≈ 1][▲ 1] ◆ Я почував себе зовсім розбитим, ніби я теж брав участь у тому запеклому бойовищі Досвітній
- поле бою, битви [▲ 2] ◆ Як загинув, як поліг у битві Христо Ботев, світлозорий воїн,… Не знайшли на чорнім бойовищі.. Рицарського тіла молодого, Не знайшли ні друзі, ані кревні Рильський
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Упроваджене Михайлом Старицьким (1839-1904), українським письменником, театральним і культурним діячем, корифеєм українського побутового театру.
Переклад ред.
| битва, бій | |
| поле бою | |
| |