блюзнити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	блюзню́	блюзни́в блюзни́ла	блюзни́тиму	—
Ти	блюзни́ш	блюзни́в блюзни́ла	блюзни́тимеш	блюзни́
Він Вона Воно	блюзни́ть	блюзни́в блюзни́ла блюзни́ло	блюзни́тиме	—
Ми	блюзни́м (-имо́)	блюзни́ли	блюзни́тимем(о)	блюзні́м(о)
Ви	блюзни́те	блюзни́ли		блюзні́те
Вони	блюзни́я́ть	блюзни́ли	блюзни́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{4}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч.	блюзни́вши
Безособова форма	—

блюз-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -блюзн-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [blʲʊˈznɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. ◆ [Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? І. Я. Франко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: блюзнити