блюзнити

Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я блюзню́ блюзни́в
блюзни́ла
блюзни́тиму  —
Ти блюзни́ш блюзни́в
блюзни́ла
блюзни́тимеш блюзни́
Він
Вона
Воно
блюзни́ть блюзни́в
блюзни́ла
блюзни́ло
блюзни́тиме  —
Ми блюзни́м (-имо́) блюзни́ли блюзни́тимем(о) блюзні́м(о)
Ви блюзни́те блюзни́ли блюзні́те
Вони блюзни́я́ть блюзни́ли блюзни́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. [[{{{4}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч. блюзни́вши
Безособова форма

блюз-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -блюзн-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ [Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? І. Я. Франко

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

Список перекладів


Джерела ред.