Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я блоку́ю блоку́вав блоку́ватиму  —
Ти блоку́єш блоку́вав
блоку́вала
блоку́ватимеш блоку́й
Він
Вона
Воно
блоку́є блоку́вав
блоку́вала
блоку́вало
блоку́ватиме  —
Ми блоку́єм(о) блоку́вали блоку́ватимем(о) блоку́ймо
Ви блоку́єте блоку́вали блоку́йте
Вони блоку́ють блоку́вали блоку́ватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. блоку́ючи
Дієприсл. мин. ч. блоку́вавши
Пас. дієприкм. теп. ч. блоко́ваний
Безособова форма блоко́вано

бло-ку-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -блок-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

УФ: []

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. піддавати блокаді, брати в блокаду. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Наші частини прорвалися штурмом до всіх бухт Севастополя і блокували їх В. С. Кучер
  2. зал. автоматично закривати залізничний проїзд за допомогою спеціального обладнання (блокіровки). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість


Етимологія ред.

Від блок¹ (тех.), бло́чний, блокува́льний, блокува́ти; — рос. білор. болг. мак. блок, пол. чеськ. словац. в.-луж. blok, сербохорв. бло̏к, словен. blók; — запозичення з німецької або голландської мови; нім. Block (гол. blok) є нижньонімецьким варіантом верхньонімецького Bloch, яке походить від д.-в.-нім. bloh «колода», спорідненого з д.-ірл. blog «уламок».— Шанский ЭСРЯ І 2, 142; Фасмер І 176; Kluge—Mitzka 85.


Переклад ред.

Список перекладів
Список перекладів

Джерела ред.