блеф

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бле́ф	бле́фи
Р.	бле́фу	бле́фів
Д.	бле́фові бле́фу	бле́фам
З.	бле́ф	бле́фи
Ор.	бле́фом	бле́фами
М.	на/у бле́фу	на/у бле́фах
Кл.	бле́фу*	бле́фи*

блеф

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -блеф-.

Вимова

• МФА: [ˈblɛf]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. вигадка для обману чи залякування кого-небудь. ◆ Розенбергова затія виявилась блефом Шовкопляс

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: блефану́ти

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Блеф // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Словник УЛІФ: блеф