бильце

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	би́льце	би́льця
Р.	би́льця	би́лець
Д.	би́льцю	би́льцям
З.	би́льце	би́льця
Ор.	би́льцем	би́льцями
М.	би́льці би́льцю	би́льцях
Кл.	би́льце*	би́льця*

би́ль-це

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бильц-; закінчення: -е.

Вимова

• МФА : [ˈbɪlʲt͡se] (одн.), [ˈbɪlʲt͡sʲɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[3]

[2]

Значення

1. невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.: поручні. ◆ Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка Епік
   1. бічні опори крісла, канапи; спинка стільця, ліжка. ◆ Упала [княгиня] на дзиглик і схилилась на бильце, неначе зомліла Сторожук
   2. бокові обводи колиски. ◆ Шовковії вервечки, золотії бильця, мальована колисочка
   3. планка, валок рамп у бороні та в інших знаряддях господарського вжитку. ◆ Те, що лишилося від дозорця, поточилося двором і впало через розбитий шматок бильця з рала Іван Ле

Холоніми

1. —
2. —
3. —
4. борона

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бильце