бидло
Українська
Морфосинтаксичні ознаки
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | би́дло | би́дла |
Р. | би́дла | би́дл |
Д. | би́длові би́длу |
би́длам |
З. | би́дл | би́дл |
Ор. | би́длом | би́длами |
М. | би́длу | би́длах |
Кл. | би́дло | би́дла |
би-дло
Іменник, істота, спільний рід (може узгоджуватися з іншими частинами мови як чоловічого, так і жіночого роду), II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бидл-; закінчення: -о.
Вимова
- МФА : [ˈbɪdlɔ] (одн.), [ˈbɪdlɐ] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
Значення
- збірн., розм. свійська рогата худоба. [▲ 1] ◆ Ярмарок аж кипів. Ржуть коні, реве бидло Марко Вовчок
- зневажлива назва поневолених трудящих, яку вживали експлуататори, пани. [▲ 2] ◆ Панської худоби доглядав панок-ляшок Оношко, дуже лютий до хлопів-бидла Мордовець
- лайл. скотина, хам. [≈ 3][▲ 3] ◆ Ах ти, скотина, бидло! Пан бере шори, щоб занести на місце М. М. Коцюбинський
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
Мероніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
Колокації
Прислів'я та приказки
Споріднені слова
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
Від пол. bydło
Переклад
Список перекладів | |
Список перекладів | |
Список перекладів | |