Українська

бер-ве́н-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бервен-; суфікси: -н -я.

діал. колоди, багато колод. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ У воді стояли почорнілі соснові слупи, сяк-так пов'язані між собою подовжніми балками. Ледве хто наважувався ступати на півзогниле бервення Леонід Первомайський, «Материнський хліб», 1960 р.

Найтісніша спорідненість
іменники: бервено, бервно

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: брёвна

бервення