безкрай

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	безкра́й	безкра́ї
Р.	безкра́ю	безкра́їв
Д.	безкра́єві безкра́ю	безкра́ям
З.	безкра́й	безкра́ї
Ор.	безкра́єм	безкра́ями
М.	безкра́ї безкра́ю	безкра́ях
Кл.	безкра́ю*	безкра́ї*

без-кра́й

Іменник, неістота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: без-; корінь: -край-.

Вимова

• МФА: [beˈzkrɑi̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. безкраїсть, безмежжя. ◆ Скільки оком кинеш — море!… І манить безвістю своєю, і страшить безкраєм… Остап Вишня
2. перен. надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь. ◆ Коли розкрився світлий і тривожний безкрай материнської любові, в її коханні до Тимофія влилась нова течія М. П. Стельмах
3. у значенні присл. дуже, надзвичайно. ◆ Хай знає весь світ, що ми безкраю на культуру могутні й багаті П. Г. Тичина

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: безкрай