баришівник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	баришівни́к	баришівники́
Р.	баришівника́	баришівникі́в
Д.	баришівнико́ві баришівнику́	баришівника́м
З.	баришівника́	баришівникі́в
Ор.	баришівнико́м	баришівника́ми
М.	баришівнико́ві баришівникі́	баришівника́х
Кл.	баришівнику́	баришівники́

ба-ри-шів-ни́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бариш-; суфікс: -івник.

Вимова

• МФА : [bɐreʃʲiu̯ˈnɪk] (одн.), [bɐreʃʲiu̯neˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. баришник ◆ Ходить собі такий баришівник по торговиці, чи кінській чи худоб'ячій, та й лиш пасе оком, хто з чим показується на торг І. Я. Франко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: баришівник