артикулювати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	артикулю́ю	артикулюва́в	артикулюва́тиму	—
Ти	артикулю́єш	артикулюва́в артикулюва́ла	артикулюва́тимеш	артикулю́й
Він Вона Воно	артикулю́є	артикулюва́в артикулюва́ла артикулюва́ло	артикулюва́тиме	—
Ми	артикулю́єм(о)	артикулюва́ли	артикулюва́тимем(о)	артикулю́ймо
Ви	артикулю́єте	артикулюва́ли		артикулю́йте
Вони	артикулю́ють	артикулюва́ли	артикулюва́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	артикулю́ючи
Дієприсл. мин. ч.	артикулюва́вши
Безособова форма	артикульо́вано

артикулювати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -артикул-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [ɐrtekʊlʲʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. лінгв. вимовляти звуки мови за допомогою органів мовлення. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: артикулювати