авантюрник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | авантю́рник | авантю́рники |
| Р. | авантю́рника | авантю́рників |
| Д. | авантю́рникові авантю́рнику |
авантю́рникам |
| З. | авантю́рника | авантю́рників |
| Ор. | авантю́рником | авантю́рниками |
| М. | авантю́рникові, авантю́рнику | авантю́рниках |
| Кл. | авантю́рнику | авантю́рники |
а-ван-тю́р-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -авантюр-; суфікс: -ник.
Вимова ред.
- МФА : [ɐu̯ɐnʲˈtʲurnek] (одн.), [ɐu̯ɐnʲˈtʲurneke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- те ж саме, що авантюрист. [▲ 1][▼ 1] ◆ Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, картярів та авантурників, то й… того мізерного господарства у неї не стане. І. Я. Франко, «1950» ◆ Я починала думати, що в особі доктора Гальванеску маю справу з якимсь чи то політичним, чи то кримінальним авантюрником. Ю. К. Смолич, «1958»
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |