Стожари
|
Див. також стожар. |
Українська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Стожа́р | Стожа́ри |
| Р. | Стожа́ру Стожа́ра |
Стожа́рів |
| Д. | Стожа́рові Стожа́ру |
Стожа́рам |
| З. | Стожа́р | Стожа́ри |
| Ор. | Стожа́ром | Стожа́рами |
| М. | на/у Стожа́рі | на/у Стожа́рах |
| Кл. | Стожа́ру* | Стожа́ри* |
Сто-жа́-ри
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); власна назва (астронім); форми множини є основними; в художній літературі також зустрічається написання з малої літери.
Корінь: -Стожар-; закінчення: -и.
Вимова ред.
- МФА : [stɔˈʒɑr] (одн.), [stɔˈʒɑre] (мн.)
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- народна назва сузір'я Плеяд, а також деяких інших сузір'їв ◆ Над головою розсипавсь стожар; райський шлях простягсь угорі зористою стягою; все небо миготить тихими огниками… Михайло Старицький, «Облога Буші», 1894 р. ◆ Стожарів сяйво огняне // На мене сипалось. Андрій Малишко, «Жива леґенда», 1947 р. * у порівняннях ◆ Далеко-далеко горіла громадка вогнів, мов стожар. Леся Українка, «Над морем», 1901 р. ◆ Он тисячі вогнів на зміну дню // Над містом спалахнули, і палає // Стожарами Шевченківський бульвар. Ігор Муратов, «Повість про щастя», 1948 р.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |