Мартинюк

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	Мартиню́к	Мартинюки́
Р.	Мартинюка́	Мартинюкі́в
Д.	Мартинюко́ві Мартинюку́	Мартинюка́м
З.	Мартинюка́	Мартинюкі́в
Ор.	Мартинюко́м	Мартинюка́ми
М.	Мартинюко́ві Мартинюкі́	Мартинюка́х
Кл.	Мартинюку́	Мартинюки́

Мар-ти-ню́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Мартин-; суфікс: -юк.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. українське прізвище. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Мартин, Мартинишин, Мартиняк

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: Martyniuk (en) Білоруськаbe: Мартынюк (be) чол. Російськаru: Мартынюк (ru) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: Мартинюк