іррадіювати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | іррадію́ю | іррадіюва́в | іррадіюва́тиму | — |
| Ти | іррадію́єш | іррадіюва́в іррадіюва́ла | іррадіюва́тимеш | іррадію́й |
| Він Вона Воно |
іррадію́є | іррадіюва́в іррадіюва́ла іррадіюва́ло | іррадіюва́тиме | — |
| Ми | іррадію́єм(о) | іррадіюва́ли | іррадіюва́тимем(о) | іррадію́ймо |
| Ви | іррадію́єте | іррадіюва́ли | іррадію́йте | |
| Вони | іррадію́ють | іррадіюва́ли | іррадіюва́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | іррадію́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | іррадіюва́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | іррадійо́ваний | |||
| Безособова форма | іррадійо́вано | |||
ір-ра-ді-ю-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -ірраді-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА : [irːɐdʲijʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- недок., спец. поширюватися за межі безпосереднього джерела роздратування. ◆ Процеси збудження і процеси гальмування в дітей легко іррадіюють у тобто поширюються по корі великих півкуль.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??