імітувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	іміту́ю	імітува́в	імітува́тиму	—
Ти	іміту́єш	імітува́в імітува́ла	імітува́тимеш	іміту́й
Він Вона Воно	іміту́є	імітува́в імітува́ла імітува́ло	імітува́тиме	—
Ми	іміту́єм(о)	імітува́ли	імітува́тимем(о)	іміту́ймо
Ви	іміту́єте	імітува́ли		іміту́йте
Вони	іміту́ють	імітува́ли	імітува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	іміту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	імітува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	іміто́ваний
Безособова форма	іміто́вано

і-мі-ту-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — зімітувати.

Корінь: -іміт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [imʲitʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

книжн.

1. точно наслідувати кого-небудь; відтворювати що-небудь.
2. підробляти під що-небудь.
3. повторювати тему або мотив в іншому голосі музичного твору на певний інтервал вище або нижче.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: імітація прикметники: імітаційний

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: імітувати
• Імітувати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.