європейський

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	європе́йський	європе́йська	європе́йське	європе́йські
Р.	європе́йського	європе́йської	європе́йського	європе́йських
Д.	європе́йському	європе́йській	європе́йському	європе́йським
З.	європе́йського (іcт.) європе́йський (неіст.)	європе́йську	європе́йське	європе́йських (іст.) європе́йські (неіст.)
О.	європе́йським	європе́йською	європе́йським	європе́йськими
М.	європе́йськім європе́йському	європе́йській	європе́йськім європе́йському	європе́йських

єв-ро-пе́й-ський

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -європ-; суфікси: -ей-ськ; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [jeu̯rɔˈpɛi̯sʲkei̯]

• Послухати вимову:

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. прикм. до європейці та Європа. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. заст. що стосується до народів і держав Західної Європи, зв’язаний з ними; західноєвропейський. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. відомий усій Європі. ◆ Європейське ім'я.
   ◆ Європе́йське пра́во — розгалужений комплекс міжнародних та наднаціональних правових норм, що відносяться до різних галузей права; правове регулювання відносин в Європі.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• європейське ім'я
• європейське право
• європейський вибір

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: європейський
• європейський // Словник української мови : в 11 т. — Київ: Наукова думка, 1970—1980.