цвіркнути
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | цвіркну́в | цвіркну́ | — | |
| Ти | цвіркну́в цвіркну́ла | цвіркне́ш | цвіркни́ | |
| Він Вона Воно |
цвіркну́в цвіркну́ла цвіркну́ло | цвіркне́ | — | |
| Ми | цвіркну́ли | цвіркне́м (, -емо́) | цвіркнім(о) | |
| Ви | цвіркну́ли | цвіркні́ть | ||
| Вони | цвіркну́ли | цвіркну́ть | — | |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. мин. ч. | ||||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
цвіркнути (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3b.
Корінь: -цвіркн-; суфікс: -у; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА : [t͡sʲʋʲirˈknute] (одн.), [—] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- док. однокр. до цвіркати. ◆ немає прикладів застосування.
- сказати крізь зуби що-небудь зневажливе. ◆ Багато людей несли звідусіль хто що міг. Тільки мачуха нічого не дала, цвіркнувши крізь зуби: – Його «брати на панщину ходили, поки лоби їм поголили»…* Джерело — Швець-Васіна О. Боєць з позивним «Кобзар».
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |