Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	цві́каю	цві́кав цві́кала	цві́катиму	—
Ти	цві́каєш	цві́кав цві́кала	цві́катимеш	цві́кай
Він Вона Воно	цві́кає	цві́кав цві́кала цві́кало	цві́катиме	—
Ми	цві́каєм(о)	цві́кали	цві́катимем(о)	цві́каймо
Ви	цві́каєте	цві́кали		цві́кайте
Вони	цві́кають	цві́кали	цві́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	цві́каючи
Дієприсл. мин. ч.	цві́кавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

цві́-ка-ти

Корінь: -цвік-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

недок., розм. висловлювати кому-небудь невдоволення з приводу чогось; дорікати кому-небудь. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

цвікати