убгати

Українська

Після слів, що закінчуються на голосний, уживають відміни вбгати.

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		убга́в	убга́ю	—
Ти		убга́в убга́ла	убга́єш	убга́й
Він Вона Воно		убга́в убга́ла убга́ло	убга́є	—
Ми		убга́ли	убга́єм(о)	убга́ймо
Ви		убга́ли		убга́йте
Вони		убга́ли	убга́ють	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	убга́ний
Дієприсл. мин. ч.
Безособова форма	убга́но

у-бга́-ти

Дієслово, доконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: у-; корінь: -бг-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. з силою втиснути, запхнути в тісне місце. ◆ Зевес, свою уздрівши неню, убгав ввесь оселедець в жменю. І. Котляревський, «Енеїда» ◆ У нього худоби — у карбованців сот дев'ять не вбгать.
   1. з труднощами поміщати що-небудь у місце обмеженого розміру (про написане). ◆ немає прикладів застосування.
2. розм. те ж саме, що з'їсти. ◆ Він готовий і все в рота вбгати. ◆ Усе вбгав, що в мисці було.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

з силою втиснути, запхнути в тісне місце

з труднощами поміщати що-небудь у місце обмеженого розміру

з'їсти

Джерела

• Словник УЛІФ: убгати

1. Б. Грінченко. "Словарь української мови".