Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	стулю́	стуля́в	стуля́тиму	—
Ти	стули́ш	стуля́в стуля́ла	стуля́тимеш	стули́
Він Вона Воно	стули́ть	стуля́в стуля́ла стуля́ло	стуля́тиме	—
Ми	стули́м(о́)	стуля́ли	стуля́тимем(о)	{{{4}}}мо
Ви	стулите́	стуля́ли		{{{4}}}те
Вони	стуля́ть	стуля́ли	стуля́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	стулячи́
Дієприсл. мин. ч.	стуля́вши
Безособова форма	[[стуля}но\|стуля́}но]]

стуляти (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: с-; корінь: -тул-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.

наближаючи впритул одне до одного, щільно з'єднувати (предмети або краї предметів) ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
з'єднувати докупи частини чого-небудь ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ немає прикладів застосування.
складати що-небудь розкрите, розгорнуте; закривати ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ немає прикладів застосування.
закривати, змикати ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість
іменники: стуляння дієслова: стулятися, стулювати

Від ??

наближаючи впритул одне до одного, щільно з'єднувати

з'єднувати докупи частини чого-небудь

складати що-небудь розкрите, розгорнуте; закривати

закривати, змикати