розпукати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	розпука́ю	розпука́в	розпука́тиму	—
Ти	розпука́єш	розпука́в розпука́ла	розпука́тимеш	розпука́й
Він Вона Воно	розпука́є	розпука́в розпука́ла розпука́ло	розпука́тиме	—
Ми	розпука́єм(о)	розпука́ли	розпука́тимем(о)	розпука́ймо
Ви	розпука́єте	розпука́ли		розпука́йте
Вони	розпука́ють	розпука́ли	розпука́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	розпука́ющий
Дієприкм. мин. ч.	розпука́вший
Дієприсл. теп. ч.	розпука́я
Дієприсл. мин. ч.	розпука́в, розпука́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	розпука́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	розпука́овано

роз-пу-ка́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -розпук-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [rɔzpʊˈkɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  вимова^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. Шаблон:гуц. бути, жити розпукою. ◆ Ой гаю ж мій зелененький, ой гаю.ж мій, гаю,//Серце ми ся розпукає за тобов, гільтяю

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)

Джерела

• Коломийки в записах Івана Франка / Упор. текстів, передмова та примітк. О. Дея. - К.: Муз. Україна, 1970. - 135с.