Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	прочиню́	прочини́в	прочиня́тиму	—
Ти	прочи́ниш	прочини́в прочини́ла	прочиня́тимеш	прочини́
Він Вона Воно	прочи́нить	прочини́в прочини́ла прочини́ло	прочиня́тиме	—
Ми	прочи́ним (прочи́нимо)	прочини́ли	прочиня́тимем(о)	прочині́м(о)
Ви	прочи́ните	прочини́ли		прочині́ть
Вони	прочи́нять	прочини́ли	прочиня́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Безособова форма	прочи́нено

прочинити (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: про-; корінь: -чин-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

почати одчиняти. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Постоявши кілька хвилин, та поміркувавши, він підійшов до воріт, прочинив фірточку і зупинив ся. Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: приоткрыть ^(ru)

прочинити