пропудити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | пропу́дю | пропу́див | {{{3}}}жу | — |
| Ти | пропу́диш | пропу́див пропу́дила | пропу́диш | пропу́дь |
| Він Вона Воно |
пропу́дить | пропу́див пропу́дила пропу́дило | пропу́дить | — |
| Ми | пропу́дим (пропу́димо) | пропу́дили | пропу́дим(о) | пропу́дьм(о) |
| Ви | пропу́дите | пропу́дили | пропу́дьте | |
| Вони | пропу́дять | пропу́дили | пропу́дять | — |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | [[{{{3}}}ежний]] | |||
| Дієприсл. мин. ч. | ||||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | пропу́дивши | |||
| Безособова форма | — | |||
пропудити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.
Префікс: про-; корінь: -пуд-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [prɔpʊdete]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- те ж саме, що прогнати. ◆ «Король Угорський кінця ХІІ с., що син єго панував років зо два в Червоні Русі, доки не пропудили єго геть І. Я. Франко, «с. 514»
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Романюк Н. В. Функціонування діалектних фразеологізмів з ономастичним компонентом: діахронічний аспект
- Франко І. Я. Галицько-руські народні приповідки. Львів : б.в, 1901–1905. Т. 1. 600 с