прикандичити
Українська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | приканди́чив | приканди́чу | — | |
| Ти | приканди́чив приканди́чила | приканди́чиш | приканди́ч | |
| Він Вона Воно |
приканди́чив приканди́чила приканди́чило | приканди́чить | — | |
| Ми | приканди́чили | приканди́чим(о) | приканди́ч | |
| Ви | приканди́чили | приканди́чте | ||
| Вони | приканди́чили | приканди́чать | — | |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. мин. ч. | приканди́чивши | |||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | приканди́чений | |||
| Безособова форма | — | |||
прикандичити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.
Префікс: при-; корінь: -кандич-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [prekɐnˈdɪt͡ʃete]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- жарг. покалічити або вбити кого-небудь, причавивши, вдаривши і т. ін. [≈ 1][▲ 1] ◆ Олеговi вистачило кебети зрозумiти, що зараз я ладна прикандичити його i найкращий вихiд у цiй ситуацiї — забратися геть. О. та В. Є. Авраменки, «Зруйновані зорі», 2007 р.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |