помигонути
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | помигону́в | помигону́ | — | |
| Ти | помигону́в помигону́ла | помигоне́ш | помигони́ | |
| Він Вона Воно |
помигону́в помигону́ла помигону́ло | помигоне́ | — | |
| Ми | помигону́ли | помигоне́м (, -емо́) | помигонім(о) | |
| Ви | помигону́ли | помигоні́ть | ||
| Вони | помигону́ли | помигону́ть | — | |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. мин. ч. | ||||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
помигонути (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3b.
Префікс: по-; корінь: -мигону-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [pɔmeɦoˈnute]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- ◆ Пiонери зирнули на руки диригента-партiйця, м’якi, як балабушки, але вiн помигонув грiзним знаком – знов кричати Барка
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- vlp.com.ua/files/_фрагмент.pdf