Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		подиктува́в	подикту́ю	—
Ти		подиктува́в подиктува́ла	подикту́єш	подикту́й
Він Вона Воно		подиктува́в подиктува́ла подиктува́ло	подикту́є	—
Ми		подиктува́ли	подикту́єм(о)	подикту́ймо
Ви		подиктува́ли		подикту́йте
Вони		подиктува́ли	подикту́ють	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. мин. ч.	подиктува́вши
Дієприкм. пас. мин. ч.	подикто́ваний
Безособова форма	подикто́вано

по-дик-ту-ва́-ти

Префікс: по-; корінь: -дикт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

вчинити дію, виражену дієсловом диктувати; провести деякий час, здійснюючи таку дію . ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Ноги тільки виконують те, що їм згадані інстанції подиктують. Джерело — http://ukrweekly.com/archive/pdf1/1955/The_Ukrainian_Weekly_1955-19.pdf.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: подиктовать ^(ru)

подиктувати