падлючити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	падлю́чу	падлю́чив падлю́чила	падлю́чеитиму	—
Ти	падлю́чиш	падлю́чив падлю́чила	падлю́читимеш	падлю́чи
Він Вона Воно	падлю́чить	падлю́чив падлю́чила падлю́чило	падлю́читиме	—
Ми	падлю́чим ( -имо)	падлю́чили	падлю́читимем(о)	падлю́чмо
Ви	падлю́чите	падлю́чили		падлю́чіте
Вони	падлю́чть	падлю́чили	падлю́читимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	падлю́чеачи
Дієприсл. мин. ч.	падлю́чивши
Безособова форма	—

падлючити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -падлюч-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [pɐˈdʲlʲut͡ʃete] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок. вульг. поводити, тримати себе підло, як падло. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: падлить (ru)