набути
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | набу́в | набу́ду | — |
| Ти | набу́в набу́ла́ |
набу́деш | набу́дь |
| Він вона воно |
— | ||
| Ми | набу́ли́ | набу́дем(о) | набу́дьмо |
| Ви | набу́ли́ | набу́дете | набу́дьте |
| Вони | набу́ли́ | набу́дуть | — |
| Дієприкм. | |||
| Дієприкм. пас. | набу́тий | ||
| Дієприсл. | |||
| Безособова форма | набу́то | ||
на-бу́-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни ^a/c.
Префікс: на-; корінь: -бу-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [nɐˈbute]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
| Статтю слід доробити. Це незавершена стаття. Ви можете допомогти проекту, виправивши й доповнивши її.
|