Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	набива́юся	набива́вся	набива́тимуся	—
Ти	набива́єшся	набива́вся набива́лася	набива́тимешся	набива́йся
Він Вона Воно	набива́ється	набива́вся набива́лася набива́лося	набива́тиметься	—
Ми	набива́єм(о)ся	набива́лися	набива́тимем(о)ся	набива́ймося
Ви	набива́єтеся	набива́лися		набива́йтеся
Вони	набива́ються	набива́лися	набива́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	набива́ючися
Дієприсл. мин. ч.	набива́вшися
Безособова форма	—

набиватися (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: на-; корінь: -би-; суфікс: -ва; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Віктор жив майже поряд, на тій самій вулиці, якою Галина ходила до школи. Він не раз набивався у провожаті, але вона «відшивала» і швиденько бігла додому. Кухарук В. Листи через двадцять років

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)

набиватися