Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	лаго́дю	лаго́див	лаго́джу	—
Ти	лаго́диш	лаго́див лаго́дила	лаго́диш	лаго́дь
Він Вона Воно	лаго́дить	лаго́див лаго́дила лаго́дило	лаго́дить	—
Ми	лаго́дим (лаго́димо)	лаго́дили	лаго́дим(о)	лаго́дьм(о)
Ви	лаго́дите	лаго́дили		лаго́дьте
Вони	лаго́дять	лаго́дили	лаго́дять	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	лаго́джений
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	лаго́дивши
Безособова форма	—

лагодити (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -лагод-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Лагодити

порати. (про ). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Поки Параска слала постїль, а далї лагодила вечерю і поки нарештї скінчила ся вечеря, Андрій Петренко увесь цей час ходив по своїй кімнатї та все міркував. Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.

Найтісніша спорідненість

Список перекладів

лагодити