звікувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | звікува́в | звіку́ю | — | |
Ти | звікува́в звікува́ла | звіку́єш | звіку́й | |
Він Вона Воно |
звікува́в звікува́ла звікува́ло | звіку́є | — | |
Ми | звікува́ли | звіку́єм(о) | звіку́ймо | |
Ви | звікува́ли | звіку́йте | ||
Вони | звікува́ли | звіку́ють | — | |
Дійсн. дієприкм. мин. ч. | — | |||
Дієприсл. мин. ч. | звікува́вши | |||
Дієприкм. пас. мин. ч. | звіко́ваний | |||
Безособова форма | звіко́вано |
зві-ку-ва́-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.
Префікс: з-; корінь: -вік-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- Шаблон:док. вікувати. ◆ Але що-ж , коли большевики відірвані від землі, жиють в брошурках і в хмарах, хотять укази диктувати тим, що звікували при праці на землі, і тою працею годували і годують тих хмарників, щ о видають для них укази паперові! Джерело — commons:Свобода._(Українська_газета_у_США)._1920._№063.pdf.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
Список перекладів | |