Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	заісну́ю	заіснува́в	заіснува́тиму	—
Ти	заісну́єш	заіснува́в заіснува́ла	заіснува́тимеш	заісну́й
Він Вона Воно	заісну́є	заіснува́в заіснува́ла заіснува́ло	заіснува́тиме	—
Ми	заісну́єм(о)	заіснува́ли	заіснува́тимем(о)	заісну́ймо
Ви	заісну́єте	заіснува́ли		заісну́йте
Вони	заісну́ють	заіснува́ли	заіснува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	заісну́ючи
Дієприсл. мин. ч.	заіснува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	заісно́ваний
Безособова форма	заісно́вано

за-іс-ну-ва́-ти

Префікс: за-; корінь: -існ-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Бо він [Петлюра] розумів, що часом факт, заки заіснує в житті, мусить народитися в душах. , 1927 Джерело — Календар-альманах "Дніпро.".

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Польська_pl: zaistnieć ^(pl)

заіснувати