Українська
ред.

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	давньору́ський	давньору́ська	давньору́ське	давньору́ські
Р.	давньору́ського	давньору́ської	давньору́ського	давньору́ських
Д.	давньору́ському	давньору́ській	давньору́ському	давньору́ським
З.	давньору́ського (іcт.) давньору́ський (неіст.)	давньору́ську	давньору́ське	давньору́ських (іст.) давньору́ські (неіст.)
О.	давньору́ським	давньору́ською	давньору́ським	давньору́ськими
М.	давньору́ськім давньору́ському	давньору́ській	давньору́ськім давньору́ському	давньору́ських

дав-ньо-ру́сь-кий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -давнь-; інтерфікс: -о-; корінь: -русь-; суфікс: -к; закінчення: -ий.

що стосується часів давньої Русі, зв’язаний з ними ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Відіграючи велику роль у міжнародному житті, давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд. ◆ Івана Предтечу особливо шанували у давньоруські часи. Свідченням цього є велика кількість храмів, які брали його покровительство, про це згадано у Києво-Печерському Патерику та у Літописі Руському.

Найтісніша спорідненість
власні назви: Русь, Русь-Україна, Україна-Русь топоніми: Рава-Руська, Рясна Руська ін. іменники: русин, русич прикметники: великоруський, галицько-руський, києворуський, руський, русько-візантійський дієслова: обрусити

Від ??

Список перекладів

Словник УЛІФ: давньоруський
Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво "Перун", 2005.

давньоруський