відсвітити
Українська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | відсві́чу | відсві́чав відсві́чала | відсві́чуватиму | — |
| Ти | відсві́тиш | відсві́чав відсві́чала | відсві́чуватимеш | відсві́ть |
| Він Вона Воно |
відсві́тять | відсві́чав відсві́чала відсві́чало | відсві́чуватиме | — |
| Ми | відсві́тим(о) | відсві́чали | відсві́чуватимем(о) | відсві́тьмо |
| Ви | відсві́тите | відсві́чали | відсві́тьте | |
| Вони | відсві́тять | відсві́чали | відсві́чуватимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | відсві́тивши | |||
| Дієприсл. теп. ч. | відсві́чувачи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | відсві́чивши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | відсві́чений | |||
| Безособова форма | [[відсвічено}но|відсві́чено}но]] | |||
відсвітити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.
Префікс: від-; корінь: -світ-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- тільки недок. відбивати або випромінювати світло. ◆ У печі палає… Одсвічують весело білі стіни Марко Вовчок ◆ Дрібнесенькі різнобарвні лампочки відсвічували з малесеньких віконець апарата Ю. Смолич ◆ — Ну, тепер усе ясно? — допитувалася, поглянувши на годинник, на якому фосфоричним світлом відсвічували цифри й стрілки (Іван Ле ◆ Він ступав повільно й розважливо, бо дочка на руках здригалася крізь сон, повз церкву, яка відсвічувала просто місяця високими картатими вікнами В. Дрозд // відбиватися (у 6 знач.). ◆ В спальні тепер не відсвічували спалахи блискавок, тільки часом долинало, віддаляючись від міста, гуркотіння грому Б. Антоненко-Давидович // відбиваючи яскраве світло, приховувати від зору поверхню чогось. [▲ 3] ◆ Поверхня дошки має бути матовою і не повинна відсвічувати з навч. літ.
- перев. недок., що. відбивати що-небудь на гладкій, дзеркальній поверхні. [≈ 4] ◆ Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце Г. Епік ◆ Велетенське водне дзеркало відсвічувало темну голубінь і мерехтливі зорі неба С. Журахович ◆ Маленький поточок не може ще в собі відбити всіх людей, що до нього приходять, не може відсвітити захмареного неба над собою П. Тичина
- тільки недок., чим. мати додатковий відтінок кольору при основному; відливати якимсь кольором. [≈ 5][▲ 5] ◆ Затока відсвічувала фіолетовими плямами О. Донченко ◆ Волосся теж відсвічувало золотом О. Копиленко ◆ По долині текли спокійні ріки, що відсвічували голубизною неба С. Скляренко ◆ Робітниці передавали з рук до рук рудуватий брусочок, що відсвічував антрацитом В. Кучер
- тільки док. просвітити протягом певного часу. ◆ Сонце ще не сходило, а місяць, відсвітивши за ніч неозорим просторам, тане в небі, як зелений окраєць криги О. Донченко ◆ Для виходу «на нуль» лампа мусить відсвітити 2000 годин з наук.-техн. літ.
- тільки недок., що, чим, перен. виражати які-небудь якості, почуття, переживання (перев. про обличчя, очі, зовнішній вигляд людини). ◆ Савлутинський стояв, спокійно чекаючи директора й дивлячись великими дитяче-синіми очима, що яскраво відсвічували гострий холод роздуму М. Івченко ◆ Лице його відсвічувало незбавну радість людини, що повертається до життя Григорій Тютюнник ◆ В її полотнах, вишитих яскравими кольорами, немає суму. Вони ніби відсвічують радістю й оптимізмом із журн. ◆ Українська пісня відсвітила в собі цілий етичний кодексі народну філософію життя. В. Барка, «Українська пісня в світі» // ««Свобода», 25.04.1959» Джерело — www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1958/Svoboda-1958-078.pdf.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |