відповісти
Українська
ред.
відповісти (дієслово) ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | відпові́в | відпові́м | — |
| Ти | відпові́в відповіла́ |
відповіси́ | *відпові́(д)ж |
| Він вона воно |
відпові́в відповіла́ відповіло́ |
відпові́сть | — |
| Ми | відповіли́ | відповімо́ | *відпові́(д)жмо |
| Ви | відповіли́ | відповісте́ | *відпові́(д)жте |
| Вони | відповіли́ | відповідя́ть | — |
| Дієприкм. | — | ||
| Дієприкм. пас. | відпові́(д)жений | ||
| Дієприсл. | відпові́вши | ||
| Безособова форма | |||
від-по-ві́-сти́
Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі). Відповідне дієслово недоконаного виду — відповідати.
Префікси: від-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [vidpo'vistɪ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- дати відповідь, відвітити. [≈ 1] ◆ — Що, втомилася? — питав він. — Так… — відповіла Настя уривчасто Леся Українка ◆ Я тобі відповів на питання, що давно вже я комуніст. В. М. Сосюра ◆ Я, молоденька, уміла відповісти , «Словарь української мови»
- перех. розповідати вчителеві (екзаменаторові) засвоєний матеріал. [≈ 2] ◆ Іноді, коли учень, викликаний до дошки, не вмів відповісти, разом із школярами і Павлуша піднімає руку, А. В. Головко
- неперех. робити що-небудь у відповідь на дії іншого. [▲ 3] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
- ↑ ?
- ↑ ?
- ↑ реагува́ти, зреагува́ти
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від повісти із префіксом від-.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
відповісти (іменник) ред.
ві́д-по-віс-ти
МФА: [ʋʲidpɔu̯ʲiste]
- форма родового відмінка іменника відповість ◆ немає прикладів застосування.