виявити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | ви́явив | ви́явлю | — | |
Ти | ви́явив ви́явила | ви́явиш | ви́яв | |
Він Вона Воно |
ви́явив ви́явила ви́явило | ви́явить | — | |
Ми | ви́явили | ви́явим(о) | ви́явмо | |
Ви | ви́явили | ви́явте | ||
Вони | ви́явили | ви́являть | — | |
Дійсн. дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. мин. ч. | ||||
Дієприкм. пас. мин. ч. | ви́явлений | |||
Безособова форма | ви́явлено |
виявити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.
Префікс: ви-; корінь: -яв-; суфікси: -и-ти.
Вимова
ред.- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- див. виявляти. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.Список перекладів | |
Джерела
ред.- Словник УЛІФ: виявити
- Виявити // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.