весніти
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | — | — | — | — |
| Ти | — | — | — | — |
| Він Вона Воно |
— | весні́в весні́ла весні́ло | весні́тиме | — |
| Ми | — | — | — | — |
| Ви | — | — | — | |
| Вони | — | — | — | — |
| Дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Дієприкм. мин. ч. | — | |||
| Дієприсл. теп. ч. | — | |||
| Дієприсл. мин. ч. | — | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Пас. дієприкм. мин. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
вес-ні́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, безособове, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -весн-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- розпочинатися або тривати (про весну в 1 знач.). ◆ – Як весні весніти, так нашій радості бути А. Турчинська ◆ Це там, думаю, на Вкраїні саме весна весніє та садки вишневі розцвітають О. Гончар // безос. ◆ Починало потроху весніти, сніг у полі танув, а в лісі лежав ще не займаний, мав зійти тільки через три-чотири тижні М. Малиновська ◆ немає прикладів застосування.
- розквітати; ставати радісним, щасливим. [≈ 2] ◆ Хай весніють думи й пориви мої В. Сосюра ◆ Бо ж чи треба слова там, де весніє скупувата, але щира чоловіча посмішка. І. Ліберда «Найкращі роки» (з газ.)
Синоніми
- ↑ ?
- ↑ розвесніти
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |