біснуватий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	біснува́тий	біснува́та	біснува́те	біснува́ті
Р.	біснува́того	біснува́тої	біснува́того	біснува́тих
Д.	біснува́тому	біснува́тій	біснува́тому	біснува́тим
З.	біснува́того (іcт.) біснува́тий (неіст.)	біснува́ту	біснува́те	біснува́тих (іст.) біснува́ті (неіст.)
О.	біснува́тим	біснува́тою	біснува́тим	біснува́тими
М.	біснува́тім біснува́тому	біснува́тій	біснува́тім біснува́тому	біснува́тих

біс-ну-ва́т-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -біс-; суфікси: -н-уват-; закінчення: -ий

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. психічнохворий, божевільний ◆ [Р і ч а р д, бере від Деві молота і замахує ним):] Гей, одступіться! …здіймається лемент: «Він біснуватий!» Леся Українка
2. у знач. ім. про божевільну людину ◆ Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що робити — підпалили хату Українське прислів'я
3. розм. лютий, роздратований, розгніваний; несамовитий ◆ Зробився Турн наш біснуватим, Реве, як ранений кабан Котляревський

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: біснуватий