бісити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бішу́	біси́в біси́ла	біси́тиму	—
Ти	бі́сиш	біси́в біси́ла	біси́тимеш	біси́
Він Вона Воно	бі́сить	біси́в біси́ла біси́ло	біси́тиме	—
Ми	бі́сим(о)	біси́ли	біси́тимем(о)	бісі́м(о)
Ви	бі́сите	біси́ли		бісі́ть
Вони	бі́сять	біси́ли	біси́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бісячи́
Дієприсл. мин. ч.	біси́вши
Безособова форма	–

бі-си́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 5c.

Корінь: -біс-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʲisete]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм., рідк. дуже сердити, гнівити кого-небудь. ◆ Спокій Сулятицького все ще бісив князя. Хотів чимось дошкулити шляхтичеві, але не знаходив чим Гжицький

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бісити