Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	білоко́рий	білоко́ра	білоко́ре	білоко́рі
Р.	білоко́рого	білоко́рої	білоко́рого	білоко́рих
Д.	білоко́рому	білоко́рій	білоко́рому	білоко́рим
З.	білоко́рого (іcт.) білоко́рий (неіст.)	білоко́ру	білоко́ре	білоко́рих (іст.) білоко́рі (неіст.)
О.	білоко́рим	білоко́рою	білоко́рим	білоко́рими
М.	білоко́рім білоко́рому	білоко́рій	білоко́рім білоко́рому	білоко́рих

бі-ло-ко́-рий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -біл-; інтерфікс: -о-; корінь: -кор-; закінчення: -ий.

який має білу кору, оболонку. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Заглянула я, матушко-серце, в той мішок, аж там білокора пшениця І. С. Нечуй-Левицький
1. уживається як постійний епітет берези. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Бліді на небі гасли зорі, І вітер плутався в мережах верховіть, І не гойдалися берези білокорі М. Т. Рильський

Найтісніша спорідненість

Від ??

який має білу кору, оболонку

береза

білокорий