білити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | білю́ | білив | біли́тиму | — |
Ти | біли́ш | білив білила | біли́тимеш | біли́ |
Він Вона Воно |
біли́ть | білив білила білило | біли́тиме | — |
Ми | біли́м(о́) | білили | біли́тимем(о) | {{{4}}}мо |
Ви | білите́ | білили | {{{4}}}те | |
Вони | біля́ть | білили | біли́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | ||||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | білячи́ | |||
Дієприсл. мин. ч. | біли́вши | |||
Безособова форма | [[біли}но|біли́}но]] |
білити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 13b.
Корінь: -біл-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: [bʲiˈlɪte]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. ◆ А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила Я. І. Щоголів
- доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці (полотно і т. ін.). ◆ Над Черемошем дівчата полотна та пряжі білють [білять], перуть, жартують та регочуться Марко Черемшина
- робити чистим, білим, умиваючись. ◆ Дівка Катерина личенько білила П. П. Чубинський
- робити блідим. ◆ Той легкий дим п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу Леся Українка
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. | |
|
доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці | |
|
робити чистим, білим, умиваючись | |
робити блідим | |
|